Актриса москва

"ПОКРОВСЬКІ ВОРОТА" (1982)

Щоб спростити зйомки в районі Покровки і Чистих ставків, режисер Михайло Козаков звернувся до автора сценарію Леоніду Зорину. Зорін написав однойменну п`єсу, по якій була поставлена картина, про себе і своїх юнацьких спогадах: прототипом Костика (Олег Меньшиков) був сам Леонід. Тому представники багатьох адміністративних структур цього району пам`ятали його ще хлопчиськом. Але навіть йому було висунуто ряд умов. Наприклад, проїзд по центру Москви Савранського (Леонід Машков) дозволили зняти лише в тому випадку, якщо кіношники не стануть перекривати рух автомобілів.

Дворик, в якому розгорталася дія фільму, знайшли біля метро "Кропоткинська". Однак місцевого колориту все одно не вистачало, і знімальна група запозичила скульптуру піонера. А вірніше, просто стягнула з вулиці Піщаної, де жила художник фільму Людмила Кусакова. Жителі навіть нічого не помітили. На відміну від глядачів, які зрозуміли, що каток на Чистих ставках знімався насправді на Патріарших. Правда, чому було проведено ця підміна, так і залишилося загадкою.

"Три тополі на Плющисі" (1967)

Режисер Тетяна Ліознова про цей фільм розповідати не дуже любить. Але Олександр Борщагівський, з чиєї п`єсі "Три тополі на Шаболовці" була поставлена картина, згадував: "Тетяна Ліознова, дуже талановитий і сильний кінорежисер, як все (або майже все) кіношники, хотіла залишити у фільмі як можна менше від автора, письменника. З дивовижною наполегливістю вона хотіла назвати фільм по-своєму. Для мене це зовсім не мало ніякого значення - і Шаболовка, і Плющиха - московські куточки. І я погодився". Справа в тому, що в кінці 60-х слово "Шаболовка" викликало стійку асоціацію з телебаченням, а про нього, як відомо, в картині ні слова.

При цьому фільм знімався недалеко від Плющисі, а саме в знаменитому Будинку архітекторів (Ростовська набережна, 5). Саме там влаштувалася героїня Тетяни Дороніної, а також вся знімальна група, так як добродушні господарі однієї з квартир погодилися переїхати на дачу на час роботи над стрічкою. А у дворі того ж будинку була збудована декорація скляній кафешки "три тополі", Біля якої Нюру (Дороніна) чекав таксист Саша (Олег Єфремов). Єдине "але", Яке виникло під час зйомок: жодного тополі на Плющисі немає. Не ростуть вони там, на відміну від Шаболовки.

"ПІДКИДЬОК" (1939)

У фільмі "Підкидьок" глядачі можуть вдосталь насолодитися краєвидами довоєнної Москви. Особливо в його кольорової версії, зробленої в 2010 році. Це і вулиця Горького (нині Тверська), і ВСХВ (ВВЦ), і Велика Ростокінская (ВВЦ і проспект Миру), Манежна площа, кут Мохової і Комінтерну (Воздвіженки), і вестибюль метро "Площа Свердлова" ("Театральна"). А в епізоді, де Наташа підходить до продавця повітряних куль і знайомиться з вихованцями дитячого садка, видно панораму Чистих ставків. Правда, з кольорової версії був вирізаний кадр, де герої їдуть по ВСХВ, а за ними видно грандіозна скульптура Сталіна.

Відео: СЬОГОДНІ В МОСКВІ ВІД ХВОРОБИ помер народний АКТРИСА РОСІЇ!

Найбільшу історичну цінність представляють епізоди, зняті на вулиці Горького. Там в одному з кадрів з`являється диво вітчизняного машинобудування - двоповерховий тролейбус ЯТБ-3, який почав курсувати в Москві в 1938 році. Їх було випущено всього десять штук. До 1953 року, коли "двухетажнікі" були зняті з маршрутів, дожило лише два примірники. Однак до наших днів жоден з тролейбусів ЯТБ-3 не зберігся. Там же, на вулиці Горького, знімалася і сцена, де Фаїна Раневська каже свою найвідомішу фразу: "Муля, не нервуй мене". Незважаючи на всі зусилля міліції, натовп перехожих щільним кільцем оточувала знімальну групу, сильно заважаючи роботі. "У мене особисто було таке враження, що я миюся в лазні і туди прийшла екскурсія співробітників з Інституту гігієни праці та профзахворювань", - розповідала потім про зйомки в картині Фаїна Георгіївна.

"МОСКВА СЛЬОЗАМ НЕ ВІРИТЬ" (1979)

Зйомки фільму про Москві почалися, зрозуміло, зі зйомок Москви. Перш ніж знімати акторів, режисер Володимир Меньшов зобразив пейзажі столиці: Ленінський проспект, вулиці Красної Пресні, площа Повстання (нині Кудринская), Гоголівський бульвар ... Віру Алентову і Ірину Муравйову пустили в кадр лише майже через тиждень: знімався епізод, де їх героїні Катерина і Людмила йдуть по вулиці Горького. Заради цієї сцени декораторам картини довелося "гримувати" магазин №5 в магазин 1958 року.

Втім, "обманули" глядачів і в епізоді з висоткою на площі Повстання. Героїні відкривають двері будівлі, розташованої поруч з метро "Барикадна", Але виявляються в під`їзді будинку на Котельнической набережній: коридори, ліфт, вестибюль і квартира знімалися саме там. Це помітно по виду з вікна в епізоді, де Катя поливає квіти.

Хитрувати авторам картини довелося і під час зйомок в метро. Сцена знімалася на станції, яка зараз носить назву "Мисливський ряд". Це єдина станція в Москві, перейменовувати чотири рази: "Мисливський ряд" (1935-1955), "імені Кагановича" (1955-1957), "Мисливський ряд" (1957-1961), "проспект Маркса" (1961-1990), "Мисливський ряд" (З 1990). Під час роботи над фільмом станція носила ім`я "проспект Маркса", І спеціально для зйомок сцени 1958 року припало умовити керівництво метрополітену повісити стару назву. Зате для сцени поетичного вечора біля пам`ятника Маяковському на Тріумфальній площі Меньшов вирішив ні з ким не домовлятися: занадто довго довелося б випрошувати дозвіл на зйомку.

"Я крокую по Москві" (1963)

За словами Георгія Данелія, він хотів зняти казку про Москву. І йому це вдалося, тому що в ті часи отримати дозвіл на зйомку в впізнаваних "декораціях" було набагато простіше, ніж зараз. Тому епізод, де Володю (Олексій Локтєв) кусає собака, знімали на Чистопрудному бульварі, епізод в церкві, де знаходиться господиня собаки, в Новодівичому монастирі, кафе - в Кривоарбатському провулку, прохід босої дівчата під дощем - на Ленінському проспекті, концерт в зеленому театрі - в ЦПКіВ і т.д.

Однак виникали по ходу роботи і труднощі. Щоб зняти місто зверху, оператору доводилося вдаватися до безлічі хитрощів, щоб пробратися на даху висотних будівель: з вертольота тоді знімати не дозволяли, а біля висоток чергували коменданти. Траплялися проблеми і не зі стратегічними об`єктами. А точніше, їх жителями. Будинок в одному з арбатских провулків, де, за сюжетом, живе герой Микити Михалкова, знімальна група зовні підмалювала, щоб він виглядав понаряднее. Однак мешканці цього будинку написали на кіношників скаргу, тому що були впевнені, що після оновлення фасаду їм відмовляться робити капітальний ремонт.

Втім, жителі іншого будинку, розташованого в одному з дворів Мосфильмовской вулиці, навпаки, активно допомагали в роботі. Саме там знімався епізод, де Колька (Михалков) з балкона намагається докричатися до сусіднього будинку, де живе наречена Сашка (Євген Стеблов), щоб вона відповіла на телефонний дзвінок. Місцева молодь вельми охоче горланила під вікнами ім`я Свєта. А зі зйомкою в метро, за легендою, і зовсім допоміг сам батько Микити Михалкова, Сергій Володимирович: керівництво столичної підземки на його прохання погодився пускати знімальну групу по ночах. Втім, там мало не вийшов конфуз. Під час зйомок станція "університет" була кінцевою. І в кадрі видно, що Володя сідає в поїзд на платформі з покажчиком "посадки немає". Кировско-Фрунзе (нині Сокольницької) лінію продовжили ще на дві станції до "Південно-Західної" лише 30 грудня 1963 року.

"ЖАРА" (2006)

Відео: Відома актриса Наталія Крачковська померла в Москві 3 березня

Найбільшою проблемою під час зйомок фільму "спека" була відсутність спеки: майже вся робота над картиною велася при досить низькій температурі. А в єдиний теплий знімальний день Тіматі, що рятується, за сюжетом, від скінхедів, навіть втратив свідомість від перегріву. Вибір натури теж дався авторам нелегко, тому що оператор Максим Осадчий хотів показати Москву красивим містом. І щоб цього домогтися, зйомки одного епізоду часом доводилося вести в абсолютно різних місцях. З`ясувалося, що колірна гамма одного міського об`єкта створює серйозні труднощі при монтажі. Але знакові місця столиці - набережні Москви-ріки, храм Христа Спасителя, пам`ятник Петру Першому і т.д. - увійшли в картину без "добавок".

"СТИЛЯГИ" (2008)

автори фільму "Стиляги" поїхали за московськими пейзажами 50-х років в столицю Білорусі Мінськ. "Бродвей", Він же вулиця Горького, знімали на проспекті Незалежності. А розташований, за сюжетом, на нинішній Тверській "Коктейль-хол" влаштувався в будівлі мінського ГУМу 1951 року побудови. Взяли участь у зйомках і місцевий Художній музей, і ремонтна майстерня при військовій частині, і кладовище. У ролі московського метро виступила пітерська підземка. А в самій столиці знімалися фінальні сцени маршу неформалів до Кремля по Тверській вулиці і епізоди на ВДНГ (нині ВВЦ). А ось з ЦПКіВ ім. Горького вийшла помилка: на тлі напису в кадрі "1955 рік" видно колесо огляду, яке насправді було встановлено лише два роки по тому.

"МОСКВА, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ" (2010)

18 новел про Москву, москвичів і любові знімали 18 режисерів. Зйомки, звичайно, велися в столиці. І без казусів не обійшлося. Наприклад, новела "Робота" знімалася на Красній площі. Як масовки виступили перехожі, і коли акторам стали роздавати обід, випадкові "статисти" вирішили, що дають безкоштовну їжу, і теж встали в чергу. Тому Катерина Двигубська для новели "У центрі ГУМу біля фонтану" покликала в масовку своїх друзів. зйомки новели "Він і Вона" проходили в мінус 25 градусів. А, по сюжету, в кадрі повинна була працювати поливальна машина. Через кожні кілька метрів її доводилося зупиняти і підігрівати воду, щоб та не замерзала.