Застосування терміну давності до спадкових справах: скільки часу на нього відводиться?

Поняття позовної давності і суміжні терміни

Поняття позовної давності встановлено в статті 195 Цивільного кодексу Російської Федерації.

Згідно із законодавством, під позовною давністю розуміється строк, відпущений особі, права якої були порушені, для подачі до суду позовної заяви про захист своїх прав.

При цьому важливо враховувати порядок застосування поняття цього терміна при судових розглядах, а також відмінність його від інших понять, які на перший погляд можуть представлятися подібними.
Так, щодо процедури успадкування таким терміном може стати поняття "термін прийняття спадщини". Останній встановлюється відповідно до статті 1154 Цивільного кодексу Російської Федерації: він становить шість місяців з дня відкриття спадщини. У свою чергу днем відкриття спадщини вважається день смерті громадянина або визнання його померлим. Наприклад, якщо особа померло 12 березня 2004 року, час для прийняття спадщини в даному випадку складе 6 місяців з дня його смерті: таким чином, датою його закінчення стане 12 вересня 2004 року.
Ще одна особливість застосування цього механізму полягає в самій процедурі успадкування. У загальному випадку чинне законодавство передбачає, що для прийняття майна померлого його родич повинен звернутися до нотаріуса з відповідною заявою. Спеціаліст відкриє спадкову справу, розгляне всі обставини і пакет документів, наданий претендентом, після чого винесе рішення про правомочність його домагань. Якщо вони будуть визнані обгрунтованими, він видасть свідоцтво про право на спадщину, на підставі якого звернувся зможе зареєструвати свої права в відповідних державних органах.
Разом з тим пункт 2 статті 1153 передбачає, що спадщина може вважатися прийнятим спадкоємцем і в разі відсутності необхідного нотаріального оформлення. В цьому випадку доказом прийняття спадщини будуть вважатися здійснені ним дії, що свідчать про факт прийняття спадщини. Зокрема, до числа таких дій відповідно до законодавства відносяться прийняття власності померлого родича у володіння і користування, тобто здійснення з нею будь-яких дій на свій розсуд, оплата боргових зобов`язань і інші способи.
У разі, якщо родич покійного здійснив одну або кілька дій з наведеного вище списку, визнається, що він фактично вступив в свої спадкові права. У цьому випадку подання ним заяви про поновлення строків прийняття спадщини не потрібно, а значить непридатний і механізм позовної давності по відношенню до таких спадкових справах.

Термін позовної давності і порядок його обчислення

При цьому справи, пов`язані з розподілом успадкованого майна за законом або за заповітом, щодо строків позовної давності розглядаються судами в загальному порядку, який встановлений статтею 196 ГК РФ: згідно з цим розділом, він становить три роки. При цьому успадкування і правозастосовна практика щодо нього мають свої особливості, які слід брати до уваги при їх визначенні. У тому числі мова йде про порядок обчислення тимчасового періоду.
Так, згідно зі статтею 191 Цивільного кодексу Російської Федерації, початком цього відрізка часу в загальному випадку вважається календарний день, наступний за настанням події, в зв`язку з яким аналізується справу. Відповідно, в разі розгляду судом справ, пов`язаних з розподілом спадкового майна за законом або за заповітом, днем настання такої події є день смерті спадкодавця або день визнання її померлою відповідно до рішення суда.Такім чином, період часу для заяви претензій починає відраховуватися з наступного дня.
Згідно з пунктом 1 статті 192 ГК РФ закінченням для термінів, сума яких обчислюється в роках, як в разі розгляду по спадкових справах, є відповідні місяць і число останнього року. Наприклад, якщо батько сімейства помер 12 березня 2004 року, періодом за таким спадкової справи, протягом якого розподіл спадщини можна оскаржити, слід вважати три роки, що починаються з наступного дня - 13 березня 2004 року. Таким чином, закінчення цього відрізка часу доведеться на 13 березня 2007 року.

Умови застосування механізму позовної давності при спадкових спорах

Разом з тим цей спосіб обчислення строку давності буде застосовувати лише в досить простих випадках розгляду спадкових спорів, коли в них беруть участь родичі покійного, з першого дня знали про його смерті і про обставини розподілу належав йому майна згідно із законом або за заповітом. Наприклад, в описаній вище ситуації виникла суперечка між родичами про розподіл майна померлого батька. У цьому випадку подача заяви в суд з вимогою перегляду застосованого порядку розподілу власності згідно із законом або за заповітом повинна бути проведена незадоволеним родичем до 13 березня 2007 року.
Якщо ж хто-небудь з спадкоємців покійного не знав про його кончину або був не в курсі того факту, що він має право на отримання частки в його власності, наприклад, згідно із заповітом, порядок обчислення строків, протягом яких він може пред`являти претензії, буде іншим. Зокрема, в цій ситуації буде застосовуватися стаття 200 Цивільного кодексу Російської Федерації, в якій мовиться, що протягом такого періоду почнеться з того дня, коли такий спадкоємець дізнався про цей факт.
Відносно попередньої ситуації ця умова буде застосовано такий спосіб: наприклад, один з трьох синів померлого батька не знав про його кончину, оскільки тривалий час перебував у відрядженні. Як стало відомо після смерті громадянина, дійсне заповіт на момент його смерті було відсутнє. Про його смерть і про своє право на спадщину син дізнався через 7 місяців після події, 17 жовтня 2004 року. Таким чином, термін відліку в цьому випадку почнеться з даного дня. Закінченням терміну позовної давності вважатиметься 17 жовтня 2007 року - до цієї дати розподіл спадщини можна оскаржити.
Досить часто родичі померлого громадянина при розподілі його власності згідно із законом або за заповітом відкладають різні процедури, які необхідно здійснити для її легітимного ухвалення, на останні дні відведеного їм для цієї мети часу. В цьому випадку необхідно мати на увазі, що порядок обліку таких дій чітко прописаний в статті 194 Цивільного кодексу Російської Федерації. Так, в загальному випадку дія, здійснена з метою прийняття спадщини до 24 годин дня, який є останнім для здійснення таких дій, вважається здійсненим в відпущений період.
Разом з тим у випадку, якщо для реалізації такої дії потрібна участь представників будь-яких організацій, але останню годину роботи цієї організації в цей день буде одночасно останнім часом для здійснення таких дій. Наприклад, якщо в наведеній вище ситуації останнім днем подачі заяви в суд на прийняття спадщини для сина буде 17 жовтня, а судовий орган, в яку воно повинно бути подано, працює в цей день до 18 годин, то таку заяву слід подати до 18 годин 00 хвилин. В іншому випадку він буде вважатися пропущеним.
При цьому, однак, якщо останній день відпущеного періоду для здійснення дій, необхідних для вступу до спадку, припадає на неробочий день - наприклад, вихідний, календарне свято або інший день, оголошений неробочим в зв`язку з певними обставинами, датою закінчення цього тимчасового періоду буде вважатися перший робочий день, які послідує за днем його закінчення. Наприклад, закінчення терміну подачі заяви в суд для прийняття спадку треба на 4 січня 2014 року. При цьому першим робочим днем в 2014 році після новорічних і різдвяних свят стало 9 січня. Таким чином, саме 9 січня постане останнім днем, відпущеним для подачі такої заяви.

Подача в суд заяви за спадковим справі після закінчення терміну позовної давності

Другим важливим моментом є порядок використання поняття "позовна давність" при розгляді справ, пов`язаних з розподілом спадкового майна за законом або за заповітом, в судових органах. Так, відповідно до статті 199 Цивільного кодексу Російської Федерації, суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про захист прав громадянина незалежно від даного періоду щодо такої справи. При цьому та ж стаття встановлює, що дане поняття може бути застосоване за заявою однієї із сторін, що беруть участь у справі, однак така заява має бути зроблено до винесення судового рішення.
Наприклад, в описаній вище ситуації син, який перебував у відрядженні, може подати заяву про прийняття спадщини до суду і після 17 жовтня 2007 року. Однак в разі, якщо інші сини виступлять із заявою про те, що період часу, наданий для подачі такої заяви, був пропущений, суд вправі винести рішення про відмову в розгляді заяви відсутнього сина на цій підставі.

Порядок розгляду спадкових справ

Таким чином, до закінчення строку позовної давності особа має право подавати заяви до суду в разі, якщо його права щодо успадкованого майна були порушені, з метою захисту цих прав. Інакше кажучи, застосований порядок розподілу спадщини можна оскаржити. Подача родичем, які мають право на отримання усієї спадщини померлого або частки в ньому, такої заяви, здійснена до закінчення періоду часу, яке відповідно до законодавства надано заявнику для пред`явлення претензій за спадковим справі, спричинить за собою перегляд всього раніше застосованого механізму розподілу такої власності по законом чи за заповітом.

Припустимо, в описаній вище ситуації син, який пропустив прийняття спадщини через те, що він не знав про смерть батька, повернувся з відрядження вже після того, як два його брата розподілили між собою всі залишилося після померлого майно. У цьому випадку після подачі повернулися сином заяви до суду про поновлення на спадкових правах видані раніше свідоцтва про право на спадщину, отримані його братами, будуть анульовані. Відповідно до судового рішення у цій справі буде встановлено новий порядок розподілу майна їх померлого батька. При цьому якщо реєстраційні свідоцтва на час, що залишився після батька вже були оформлені на братів, в них також повинні бути внесені відповідні зміни.