Брати кристовські: "жити в борг ми припинили зовсім недавно"

Для братів Кристовський ця осінь видалася вельми насиченою. Володимир став в четвертий раз батьком. Сергій нарешті зважився зробити свій сольний проект. Ще Кристовські встигли зняти кілька кліпів, а зараз щосили займаються новим альбомом. У Москві музиканти бувають в основному проїздом і на кілька годин. але "МК-Бульвар" опинився в потрібний час у потрібному місці.

- Для багатьох осінь - саме сумне пору року. А ви як до неї ставитеся?

Відео: Вечірній Ургант. В гостях у Івана - Сергій і Володимир Кристовські. (20.04.2016)

Володимир: Я люблю осінь. Хоча іноді вона у мене асоціюється зі школою. А ось в школу я не дуже любив ходити. Якщо не сказати ще гірше: абсолютно не любив.

Сергій: Я школу любив. Вірніше, любив свій клас, а не навчання. Тому з деякими однокласниками я до сих пір підтримую зв`язок, з учителями - немає.

Володимир: Повертаючись до нашої розмови: осінь для мене - дуже романтичне пору року. Хоча буває, що і депресснячок нападає. Але такими моментами потрібно насолоджуватися.

- І як ви від депресії рятуєтеся, традиційним російським способом?

Володимир: Алкоголь в цьому не помічник, але це дуже приємна штука. Коли у тебе депресія, можна попити, посумувати, повспоминать ... Я не знаю, як іншим, але мені подобається такий стан. Я в принципі людина досить депресивний.

Сергій: А я непитущий. Взагалі.

- З вуст рок-музиканта це звучить якось дивно ...

Сергій: Ну не подобається мені випивати. Хтось за допомогою алкоголю розвантажує голову - у мене не виходить.

Володимир: Мені спиртне теж в цьому випадку не допомагає. Навпаки, призводить організм в абсолютно непридатним для експлуатації. І, на жаль, довго пити я не можу, хоча дуже люблю цю справу. Знаєш, бувають такі моменти в житті, коли доводиться випивати щодня. Саме доводиться. І начебто п`єш потрошку, але організм дуже швидко приходить в занепад. Буквально два-три тижні - і ти починаєш себе погано почувати, сил немає, нічого не хочеться. Мені більше подобається стан, коли я активно спортом займаюся. А випити можна, але рідко, щоб отримати від цього задоволення.

- Пане Володимире, ти свою норму знаєш?

- Знаю. Довелося багато експериментувати в дитинстві, щоб це визначити.

- І в якому віці?

- Ну років в 14-16.

- Напевно, батьків засмучували такою поведінкою?

Володимир: У цьому сенсі у нас дуже хороші батьки, які вважали, що нехай їхні діти краще вдома п`ють, ніж де-небудь в підвалі. Приходили величезні компанії, все з`їдає з холодильника. Але мама до цього звикла.

- Батьки до вас часто з Нижнього Новгорода приїжджають?

Володимир: Не часто, але буває. Ось у нас скоро буде сольний концерт, перший за останні кілька років, напевно, вони приїдуть. Тато з мамою намагаються бувати на наших великих заходах. Взагалі слава богу, що такі концерти проходять не часто. Тому що перед ними весь час переживаєш якийсь мандраж і легку нервування.

- Як ви все встигаєте? У вас зараз ще і запис нового альбому, зйомки кліпів.

Сергій: Зовсім не вистачає часу. Я постійно не висипаюся.

Володимир: Я нормально сплю, і часу мені вистачає. Просто Сергій паралельно робить інший проект. А наш альбом вийде, коли буде готовий. Поспішати не будемо. Ще ми відзняли три кліпи. Один для серіалу "Татусеві дочки", Другий - "Куди приводять мрії" і третій - на пісню "Париж". І будемо ще знімати. Так що нормально працюємо.

- Чому кліп "Куди приводять мрії" ви не віддали ні на один з музичних каналів, а виклали в Інтернет?

Володимир: Яка різниця, де його можна побачити? Сенс кліпу в тому, щоб його хтось зміг подивитися. А "Куди приводять мрії" не для музичних каналів. Він зовсім з іншої опери. В Інтернеті людина може його подивитися, побути один на один, подумати, помріяти.

Відео: Uma2rman Романс Володимир Кристовський

- Я так розумію, ви самі любите мріяти?

Володимир: Я мрію завжди, тому що по натурі мрійник. Мені в голову приходять якісь маревні ідеї, я ними захоплююся і намагаюся втілити їх в життя.

Сергій: Знаєш, про що я в основному мрію? Про якісь більш приземлені речі. Мрію, щоб мої діти виросли нормальними людьми, щоб моя сім`я жила в хороших умовах і щоб всі родичі були живі і здорові.

Володимир: До речі, робота в Москві теж колись була нашою мрією.

- Страшно було її здійснювати?

Володимир: Не те щоб страшно ... Як би краще пояснити? Грубо кажучи, людина засуджений до смерті, і він знає, що зараз його стратять. Його ведуть на ешафот, і раптом кару скасовують, а самої людини відпускають. Ось щось схоже пережили ми. Ми мріяли 10 років. І раптом це сталося. Уявляєш, що ми відчули?

Сергій: Бувало, навіть відчай було між ними.

- Чи підтримували один одного в такі хвилини?

Володимир: Справа в тому, що в той час практично не бачилися. Вкрай рідко зустрічалися у батьків. Але поступово знайшли себе, знайшли один одного. Може, час прийшов?

- Ви в Москві вже 4 роки, відчуваєте себе москвичами?

Володимир: Насправді я живу не в Москві, а в Підмосков`ї. У мене і прописка: Московська область, село таке-то. Я сільський хлопець і не збираюся нікуди найближчим часом переїжджати. Так що москвич я чи ні - це ще питання. А в самій Москві я відчуваю себе дуже комфортно.

Сергій: А я не дуже люблю Москву, через суєти. Раніше швидко від неї втомлювався. А зараз звик, і навпаки, вже по-іншому жити не можу. Коли в Нижній Новгород приїжджаю, то не можу довго там перебувати - стає нудно. Максимум два-три дні. Я просто не знаю, чим себе зайняти.

Володимир: Я із задоволенням приїжджаю в Нижній Новгород. Але завжди намагаюся влаштувати собі хорошу програму: зустрітися з друзями, погуляти по місту.

- На вулиці впізнають?

Володимир: Мене? Практично ніхто не дізнається. І я спокійно ходжу, люблю поностальгувати, пройтися по місцях моєї юності, так би мовити, бойової слави.

- Пане Володимире, на початку вересня у вас з дружиною народилася четверта донька, яку ви назвали Умою. Невже теж в честь Уми Турман?

Володимир: Справа в тому, що ім`я Ума з`явилося в нашій родині, коли у нас тільки перша дочка народилася. Ми тоді з дружиною вирішували, як її назвати: Ясмін або Ума. Нам подобалися обидва імені, але ми зупинилися на Ясмін. Пізніше ім`я Ума з`явилося в назві нашої групи. І коли у нас народжувалися ще дівчинки, ми відмовлялися від нього. Було зрозуміло, що скажуть: зовсім хворі, і група у них "Uma2rmaн", І дочка Ума. Тому друга дочка у нас Станіслава, а третя Мія.

- Звідки така любов до екзотичних імен?

Володимир: Не знаю. Ми з дружиною любимо незвичайні імена. Коли стало зрозуміло, що у нас буде четверта донька, ми не стали довго думати. Просто зрозуміли, що красивих жіночих імен у нас більше не залишилося. Тільки Ума. І незважаючи на те що про нас в черговий раз подумають як про ідіотів, назвали дочку Умою. Батьки були проти всіх наших імен: "Ви життя дітям псуєте! Назвіть їх простіше". Але ми до цього досить спокійно ставимося. Задумали - зробили. Мені подобається це ім`я - дуже красиве.

Сергій: Я простіше своїх дітей назвав: Владик, Женя і Аліса. Я не люблю щось таке мудре.

- Як ви думаєте, Москва вас змінила?

Володимир: Звичайно, час і умови існування вносять якісь корективи в поведінку. Але кардинальних змін я за собою не помічав. Як жив, так і живу. Може, хтось на мене подивиться і скаже моїй дружині: "Після повернення звідти ваш чоловік став іншим". Я таке допускаю.

Сергій: А мені здається, що я змінився. Але думаю, що в кращу сторону. Я такий кайф отримую від роботи, що весь час проводжу в студії. Нарешті вирішив зайнятися сольним альбомом. Була у мене така мрія, я ж давно пишу свої пісні.

- Ви колись мріяли купити батькам квартиру і машину.

Володимир: Ми їм допомагаємо. В даний момент у них у кожного по машині, причому практично за новою.

- А ваш батько говорив, що у вас зараз туго з грошима.

Володимир: З грошима начебто у нас все в порядку. Просто їх є куди витрачати. Немає такого, що не знаєш, куди гроші дівати. У нас купа дірок, які ми намагаємося залатати.

Сергій: Будуємося, ремонтуючи ...

- Коли людина досягає певного матеріального стану, то починає говорити, що гроші для нього не важливі ...

Володимир: Гроші ніколи не були для нас головним у житті. Але вони - невід`ємна частина життя. Гроші дозволяють робити якісь речі, дають деяку свободу, можливість комусь допомогти, купити нормальний подарунок. Раніше я міг подарувати людині на день народження тільки листівку. І я вважав за краще відмовитися від свята, тому що мені було соромно приходити без подарунка. Одягався в секонд-хенді. Хоча там можна було купити прекрасні речі, і ми завжди дуже модно виглядали.

Відео: Кристовский & Климова - Старомодна пісня про любов

- А перші зароблені гроші піднесли вас у власних очах до небес?

Володимир: Голову нам не знесли ні гроші, ні Москва, ні популярність. Ми досить дорослими людьми увійшли в світ шоу-бізнесу: з сім`ями, дітьми, якимись своїми принципами і життєвими поглядами. Насправді ми тільки недавно перестали жити в борг. Уяви, 25 років я жив, не маючи нічого за душею: ні квартири, ні машини. При цьому у мене було кілька дітей і ціла юрба родичів. Тому весь цей час ми працювали, щоб привести своє життя в порядок. Займали - купували - відпрацьовували. І так по колу. Тільки-тільки почали виходити. У нас навіть з`явилися гроші, які можна витратити, при цьому не займаючи на щось інше. Так що в нашому випадку збожеволіти було від чого.

- Кажуть, ваша сестра теж хоче співати?

Володимир: Кілька років тому у неї був такий порив. Але ми їй пояснили, що для цього потрібні дуже вагомі підстави, талант, щоб про себе серйозно заявити. А чергова шептальщіца на нашому ринку до чого? Надя і сама зрозуміла, що їй потрібно займатися чимось іншим. Зараз вона дизайнер, у неї маленька фірма в Нижньому Новгороді. Вони щось намагаються робити, і начебто у них все нормально.

- Але якби Надя вирішила все-таки піти в шоу-бізнес, захистили б її від помилок, які зробили самі?

Володимир: Нам дуже пощастило, і якихось глобальних помилок, про які я зараз міг би шкодувати, у нас не було. А по життю людина завжди помиляється, причому постійно наступає на одні і ті ж граблі. Переконуюся на власному досвіді. Твоє тіло часом живе окремо від тебе. Знаєш, що краще не треба цього робити, а все одно хочеться. В цьому і є людська природа.