Народні українські - в кінці греблі шумлять верби

В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила ...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Нема мого миленького, -
Поїхав за Десну;
сказавши: "Рости, дівчінонько,
На іншу весну!"

Росла, росла дівчінонька
Та й на порі стала;
Чекала, чекала козаченька,
Та й плакати стала.

Плачте очі, плачте карі,
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!

Зелененькі огірочки,
Жовтії квіточки ...
Нема мого миленького, -
Плачуть карі очки!

Чи не я не его полюбила,
Полюбила мати.
Вона ж мене змушувала
Рушнички давати.

Дала один, дала другий,
На третьому стала.
А четвертим білесенькім
Рученьки звязана.



Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
» » Народні українські - в кінці греблі шумлять верби