Історія кохання неговіркий сусід

Відео: Дорама- Сьогодні почнеться наша любов російська озвучка !!

Відео: ПОВНЕ ПРОХОДЖЕННЯ HELLO NEIGHBOUR 2 ПРИВІТ СУСІД 2 ЩО В ПІДВАЛІ ДІТИ СЕКРЕТИ ІГРИ пасхалка

У квартиру навпроти в`їхав новий сусід. Високий, худий, постійно зосереджений, ні разу не привітався, ключами гримить, дверима плескає. Іде рано, повертається ближче до ночі. Дивний тип, вирішила я, запідозривши його в приналежності до того сорту чоловіків, які крім роботи ні про що думати не можуть, а людей не помічають і зовсім.

Через два тижні з`ясувалося - програміст або фінансист (лист в мій ящик помилково прийшло з компанії якийсь інвестиційної). Ну звичайно. Все зрозуміло. Одинички-нулики, проводки - шурупчики. І жодної живої струнки душі.

Так мені в общем-то і все одно. Раз-два я привіталася, навіть посміхнулася - немає, цю породу з колії жіночим шармом НЕ виб`єш. І що, запитаєте, ти до нього причепилася взагалі? Ну сусід і сусід, ну замкнутий і ладно, що ж тепер, все в друзі повинні напрошуватися?

А нагадав він мені мого колегу. Зовнішність та ж, поваги нікого, інтересу ні на грам, а зарозумілість до стелі і перед начальником вислужується. Наш Вася теж з ранку на роботі перший, додому - останній, і все прибуток вважає, а на подарунки до Нового року скидатися не захотів. І йому просив нічого не дарувати - мовляв, мовляв, все одно не вгадаємо побажання. Бррр.

Сусіда свого я про себе теж Васею прозвала. Напередодні Нового року поверталася я додому. Пакети з ковбасою, шампанське, ялинові гілки - йду, сніг чобітьми втоптують. Обганяє мене Вася. Мій Вася, сусід. У під`їзд прошмигнув, двері зачинилися, і був такий. А я сумки на підлогу став, ключі шукай, ліфт викликай - ніякої галантності чоловічий.

Увечері чую стукіт у двері. На порозі мій безцеремонний Вася.

- Добрий день.
- Вітаю!
- Ви рубильники не чіпали?
Рубильники? Дуже цікаво.
- Чи не чіпала я ніякі рубильники.
- Добре. А у вас світло є?
- Є.
- Дивно - відчужено пробурмотів Вася і попрямував до своєї квартири.

І все. Ні спасибі, ні вибачте, ні навіть посмішки. Правда і зверхності, властивої моєму робочому Васі НЕ промайнуло. Гаразд, вирішила я, просто дивний тип.

Однак через пару днів, зіткнувшись в ліфті, ми крупно посварилися. Хоча це голосно сказано, тому що лаялася я, а мій сусід мовчки дивився на мене і нічого не говорив. А я вела мовлення про своє обурення його хамством.

Хамство полягало в тому, що Вася нагрубив Катерині Петрівні з першого поверху. Та вийшла гуляти з Джеком, собакою, і прив`язала його до берези біля під`їзду. Сама розмовляла з подругою, а Джек чекав на прив`язі. А Вася чомусь сказав Катерині Петрівні, що, мовляв, ось би її саму на прив`язь посадили, він би на неї подивився. Ну що за людина?

Весь наступний місяць після нашої сутички в ліфті Вася мені не попадався, я й думати про нього забула, та й на роботі стільки справ навалилося.

Одного разу пізно ввечері стукіт у двері. О, згадала я про свого сусіда і приготувалася відповідати на питання про рубильники. Але це виявився не Вася. Перед дверима стояла старенька бабуся. Щось у мені тьохнуло. Бабуся була з візком, в темно-коричневому пальто, невисока, з промінчиками зморшок в куточках очей.

- Добрий вечір, ви не підкажіть, а Вася на цій площадці сходів живе?

- Вася? ... Не знаю…- я навіть злякалася трохи, адже мій Вася він зовсім і не обов`язково Вася.

- А може бути живе? Високий такий, худюуущій, - протягнула бабуся з посмішкою.

Про себе я, звичайно, здивувалася, але вигляду не подала:

- Не знаю, як молоду людину звуть, але ось один непривітний високий чоловік дійсно живе навпроти. А ви дзвонили в двері?

- Так дзвонила, мила. Чи не відкриває ніхто - бабуля дістала з кишені зім`ятий аркуш паперу і простягнула мені, щоб я звірила адресу.

- Ну да, все вірно. Але він зазвичай пізно приходить. Вам, напевно, дочекатися ніде? Пройдіть поки до мене. У мене планів немає, я вас чаєм пригощу.

- Та ну що ти, незручно…

- Проходьте-проходьте, Вася ваш вічно пізно приходить, довго чекати будете.

До пізнього вечора ми пили чай з бабусею мого сусіда.
Бабуся у Васі, напевно, як і всі бабусі, виявилася балакучою і онука свого любила без пам`яті.

"Він у мене зовсім не товариський. Суворий іноді навіть на вигляд. Але це тільки на вигляд. Еколог він. Якісь проекти пише. Ну знаєш, по екології полярних зон. Цих пробує підключити…інвесторів. Щоб рідкісні види північних тварин зберегти.
Із села ось їхав - переживав дуже, що нудьгувати буде по звірам за нашими. У нас же господарство. Телята, баранці. Вам міським не зрозуміти. Ми його проводжали - говорили, що місто - не його це місце. Але він поїхав. Сказав, в місті простіше екологією займатися, можливостей багато - не те, що у нас.

У нас же навіть цього… інтернету вашого не проведено. Ось Вася і поїхав. Дзвонив мені щотижня. Розповідав, що у вас в під`їзді собака велика живе, вівчарка. Каже, серце у нього стискається, коли худоба в неволі. Загалом, мила, складно йому у вас, незвично. От би дружину що йому тут в місті, помічницю…"

Поки бабуся Васі мені це все розповідала, я вже подумки продумувала свій монолог для сусіда. Не те, щоб зовсім соромно мені було, але те, що по першому враженню про людей судити не варто, це я зрозуміла точно…

…Через пару місяців ми з Васею їхали в село у відпустку. Вася дбайливо носив для мене чай з іншого кінця вагона і захоплююче розповідав про особливості флори місцевості, по якій їхав поїзд.

Їхали ми до бабусі. І я думала про те, що мій коханий чоловік зовсім перетворюється на тлі природи. Потім я думала про те, що дітям потрібне свіже повітря і натуральні продукти, але це вже зовсім інша історія…

Відео: Сусіди чи союзники? Право голосу